«Кожній людині протягом дня трапляється не менше десяти можливостей змінити своє життя. Успіх приходить до того, хто вміє їх використовувати».

Андре Моруа, письменник.

Успішним може бути кожен, для цього треба вірити у себе, наполегливо працювати та не зупинятися на досягнутому, принаймні так вважають працівники державного підприємства ВО «Карпати», які прийшли на завод на посаду звичайного в’язальника схемних джгутів, а зараз очолюють цехи і мають в підпорядкуванні сотні працівників.

Ганна Путько: Раджу новим працівникам не боятися, у них все неодмінно вийде

Ганна Путько прийшла на завод ще у 2007 році на посаду в’язальника. Буквально одразу її та інших працівників відправили на три місяці у Чехію на навчання. Перший свій робочий день за кордоном жінка пам’ятає, ніби це було вчора.

«Тоді вперше побачила джгут. Думала, що ми ніколи не вивчимо, як із ним працювати. Пам’ятаю, що перший джгут ми робили 30 хвилин при нормі у шість хвилини. Проте уже через два місяці ми працювали на рівні з іншими працівниками і видавали норму», - розповідає Ганна Путько.

За її словами, коли повернулася у Франківськ на «Карпати» уже нічого не боялася і допомагала іншим опанувати роботу.

Через рік Ганна Путько вже стала майстром, через два роки – старшим майстром, а вже потім – начальником цеху. Каже, розуміє працівників, які приходять на роботу в’язальників і уявляє, з якими проблемами вони стикаються у першу чергу, тому може допомогти, порадити і розрадити.

«Нові люди приходять на завод і часто бояться, що не впораються, не зможуть працювати, не видадуть план. Я їм кажу, щоби не хвилювалися, що очі бояться, а руки роблять. Раджу попрацювати хоча би годину, далі буде простіше. Через годину підходжу, питаю. Кажуть: «Так, ви були праві». Через дві години – ще простіше працювати. Загалом десь в середньому місяць потрібно, щоби швидкість набрати», - розповідає Ганна Путько.

Жінка уже виховала цілу плеяду начальників, заступників начальників цехів та майстрів. Каже, головне, щоби працівник хотів вчитися і тоді неможливого нічого немає.

Роман Скобель: Розумію нових працівників, бо і сам був на їх місці

Виріс із в’язальника до начальника цеху №9 і Роман Скобель. За освітою вчитель фізичного виховання він прийшов на завод у лютому 2010 року. До цього півроку пропрацював за фахом на пів ставки, отримував зарплату 400 гривень. Тому вирішив шукати чогось кращого.

«У перший день роботи руки боліли з незвички. Проте день за днем втягнувся, робота сподобалася і зарплата була на той час солідна. А ще підтримка була на заводі – і майстри, і працівники допомагали, підказували. Взагалі, пропасти тут не дадуть», - розповідає Роман.

На заводі пройшов щаблі від в’язальника, бригадира і майстра, минулого року отримав посаду начальника цеху.

«Пам’ятаю, як на роботу до нас прийшов Роман Скобель. Тоді впало в око, що він дуже швидкий. Як до нас приїжджали аудитори, то вони не встигали слідкувати за його рухами», - пригадує начальник дільниці Стефанія Ярицька.

Тепер Роман сам вчить новачків та допомагає їм освоїтися на заводі.

«Розумію нових працівників, бо і сам був на їх місці. Намагаюся їм допомогти порадою, раджу, щоби не хвилювалися, і все неодмінно буде добре», - відзначає начальник цеху №9.

За його словами, він жодного разу не пошкодував про те, що не пішов працювати за фахом у школу. А спортом можна займатися і на заводі, каже чоловік і додає, грає у футбол, ходить в гори і старається кожну вільну хвилинку проводити із сім'єю.

Олег Водославський: Кар’єрне зростання на ВО «Карпати» - це реально

А ось Олег Водославський, заступник начальника цеху №8 пригадує, що, коли прийшов на роботу в’язальника схемних джгутів, йому не було настільки важко. Правда, десь тиждень ноги звикали, бо робота все ж стояча. Проте втягнувся швидко і уже через місць пішов на підвищення – отримав посаду майстра, а ще через півроку став заступником начальника цеху.

Чоловік говорить, робота із самих низів допомагає розуміти краще тих, хто тільки влаштовується на посаду в’язальника.

«Підходимо до кожного працівника індивідуально, вислуховуємо кожного, допомагаємо. Якщо людина не встигає, то знаходимо їй місце, де вона буде встигати і виконувати норму», - розповідає Олег.

За його словами, кар’єрне зростання на ВО «Карпати» - це реально, потрібні лише професійні навики та вміння працювати із людьми.